КОЛІРНИЙ ПОКАЗНИК відображає відносний вміст гемоглобіну в еритроциті, клінічно аналогічний МСН і корелює з MCV. За величиною К.п. анемії прийнято поділяти на гіпо- (К.п. <0,8), нормо- (К.п. 0,85–1,05) і гіперхромні (К.п. >1,1). Гіпохромія (зниження К.п.) може бути наслідком зменшення обсягу еритроцитів (мікроцитоз) або ненасиченості нормальних за обсягом еритроцитів гемоглобіном. Гіпохромія є виразним показником дефіциту заліза в організмі (залізодефіцитна анемія), або залізодефіцитності, тобто незасвоєння заліза нормобластами кісткового мозку, що призводить до порушення синтезу гему (таласемія, деякі гемоглобінопатії, порушення синтезу порфиринів, отруєння свинцем). Гіперхромія (підвищення К.п.) залежить лише від збільшення обсягу еритроциту, а не від підвищеного насичення його гемоглобіном, тому гіперхромія завжди поєднується з макроцитозом. Гіперхромними є анемії мегалобластні (при дефіциті вітаміну В12 і фолієвої кислоти); гіпопластичні (у тому числі при гемобластозах і дисемінації злоякісних новоутворень (пухлин)); хронічні гемолітичні; сидеробластні (при мієлодиспластичному синдромі); гострі постгеморагічні; супутні цирозу печінки; при гіпотиреозі, прийомі цитостатиків, контрацептивів, протисудомних препаратів.
Бышевский А.Ш., Терсенов О.Л. Биохимия для врача. — Екатеринбург, 1994; Иньков А.Н. О чем говорят анализы. — Ростов-на-Дону, 2000; Козинец Г.И. Интерпретация анализов крови и мочи. — М., 1998; Козловская Л.В., Николаев А.Ю. Учебное пособие по клиническим лабораторным методам исследования. — М., 1984; Лабораторные методы исследования в клинике / В.В. Меньшиков, Л.Н. Делекторская, Р.П. Золотницкая и др. — М., 1997; Цынко Т.Ф. Диагностика заболеваний по анализам крови и мочи. — Ростов-на-Дону, 2004.